Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

16 січня 1919 (четвер)

Київ. Державна на Рада УНР за участю членів Директорії і уряду, представників Української партії соціалістів–революціонерів (УПСР), Української соціал–демократичної робітничої партії (УСДРП), Української партії самостійників–соціалістів (УПСС), Селянської спілки, командування Січових стрільців обговорила перспективи подальшого розвитку держави. Нарада відкинула пропозицію Січових стрільців про запровадження військової диктатури, але не дійшла єдиної думки про подальшу орієнтацію — на радянську владу чи Антанту.
Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. Т. ІУ. — С. 49.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7