Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 січня 1919 (вівторок)

Київ. Конференція УПСР (центральної течії), де були присутні 53 делегати, переважно з Правобережної України. Визнавши, що Українська революція розвинулась з національно–політичної в соціальну, конференція ухвалила змагатися за радянську форму влади на Україні. Вона виступила за порозуміння з лівою течією, утворення єдиного партійного центру. Був обраний ЦК з 7 членів (Н.Петренко, І.Лизанівський, Миколайчук, Д.Одрина, І.Часник, О.Щадилов, В.Голубович) з правом кооптації ще 11. ЦК УПСР ухвалив резолюцію про політичне становище на Україні.
Бібліотека ЦДАВО України. 10996 сл; 10997 сл; Українська Ставка. — 1919. — 31 січня

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7