Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 лютого 1919 (четвер)

Вінниця. Призначення Директорією нового складу Ради народних міністрів, до якого увійшли соціалісти–федералісти, соціалісти–самостійники, народні республіканці та безпартійні: С.Остапенко (голова), О.Шаповал, Г.Чижевський, С.Федак, І.Фещенко–Чопівський, Є.Архипенко, К.Мацієвич, Д.Маркович, П.Пилипчук, І.Огієнко, І.Липа, О.Корчак–Чепурківський, М.Бєлінський, А.Ревуцький, О.Назарук, Д.Симонів, М.Корчинський.
ЦДАВО України. Ф.1092. — Оп.6. — Спр.2. — Арк.10–11

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7