Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 лютого 1919 (субота)

Київ. ЦК УСДРП (незалежних) ухвалив резолюцію з біжучого моменту, у якій визнав за необхідне об’єднання всіх українських земель у єдиній Українській соціалістичній республіці. Державною мовою у ній повинна бути тільки українська. Членам партії ставилось в обов’язок пропагування соціалістичних ідей та радянської влади серед війська Директорії та українських селян і робітників.
Боротьба. — 1919. — 20 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7