Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 березня 1919 (вівторок)

Проскурів. Державна нарада, на якій були присутні члени Директорії, уряду, представники політичних партій. Заслухано звіт уряду, який зробив С.Остапенко, обговорено питання про подальшу зовнішньополітичну орієнтацію УНР. ЦК УПСР (центральної течії), що перебував на радянській території, через своїх емісарів І.Лизанівського та А.Степаненка передав Директорії домагання припинити переговори з Антантою та відновити переговори з Радянською Росією, визнавши попередньо радянську форму влади в Україні. До цих вимог приєдналась й УСДРП. Головний отаман С.Петлюра висловився проти переговорів з більшовиками. Нарада не прийшла до єдиної думки.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 111–112

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7