Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23–24 березня 1919 (неділя–понеділок)

Київ. Повітовий селянський з’їзд, на який прибуло 72 делегати (замість 250), що представляли 10 волостей з 22На з’їзді був помітний розподіл на дві частини: меншу — комуністичну, більшу — не комуністичну, а просто селянську, виступаючу проти комуни, що вносить розбрат у селянське життя. Обговоривши політичний момент, з’їзд в резолюціях виступив проти надмірної централізації радянської влади; в земельному питанні — за соціалізацію землі, схвалив артільну форма господарства, висловився проти комуни.
Боротьба. — 1919. — 25, 26 березня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7