Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30–31 березня 1919 (неділя-понеділок)

Станіславів. З’їзд Селянсько-робітничого союзу за участю 1200 делегатів від 33 повітів. З’їзд висловився за встановлення тісних зв’язків з українським радянським урядом, засудив інтервенцію Радянської Росії проти України. У прийнятих резолюціях вимагав конфіскації поміщицьких і церковних земель та безоплатну передачу їх селянам; націоналізації промислових підприємств; запровадження 8-годинного робочого дня; встановлення робітничого контролю над виробництвом. Обрав 61 делегата до Української національної ради. УН Рада відмовилася вводити їх до свого складу.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. – Том 1. — С. 23.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7