Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

5 квітня 1919 (субота)

Катеринодар. Головнокомандувач Збройними силами півдня Росії (ЗСПР) ген. А.Денікін видав наказ з аграрного питання, яким була визначена аграрна політика білогвардійців. Основу майбутньої Росії мали складати міцні господарства дрібних і середніх власників, створені за рахунок приватновласницьких земель шляхом викупу. Для кожної місцевості встановлювалася максимальна норма землі для приватного володіння. Того ж дня був виданий наказ Особливій нараді (“Особоє совєщаниє”), щодо робітничої політики. Він скасовував проведену більшовиками націоналізацію промисловості та відновлював у правах власників підприємств. В перспективі передбачалося встановлення державного контролю над виробництвом.
Деникин А.И. Поход на Москву (Очерки русской смуты). — К., 1990. — С.54–58

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7