Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

2 травня 1919 (п’ятниця)

За дорученням Найвищої ради мирної конференції до Галичини прибула міжнародна комісія під керівництвом південноафриканського державного діяча генерала Л.Боти для переговорів й укладення перемир’я між ЗОУНР і Польщею. Вона установила нову демаркаційну лінію (“лінія Боти”), за якою Дрогобицько-Бориславський нафтовий район залишався за українцями, до поляків відходив Львів і територія на захід від лінії Львів–Сокаль. Армії воюючих сторін обмежувалися до 20 тис. кожна.
Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — С. 317.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7