Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

14 квітня 1919 (понеділок)

Крим. Війська Кримсько–Азовської Добровольчої армії, відступаючи під тиском Червоної армії, розділилися на дві групи. Більша частина зосередилась на Акмонайських позиціях поблизу Феодосії, де залишалася до кінця червня, коли почався загальний наступ Збройних сил півдня Росії. Менша частина відступила на Севастополь, звідки 16 квітня була евакуйована до Новоросійська.
Шамбаров В. Белогвардейщина. — М., 1999. — С. 252.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7