Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 квітня 1919 (вівторок)

Станіславів. Сесія УНРади затвердила закони про скликання повноцінного легітимного законодавчого органу ЗОУНР — Сойму, що мав замінити УНРаду після виборів, призначених на червень і про вибори до Сойму ЗОУНР. Законом передбачалось загальне, рівне, безпосереднє, таємне і пропорційне виборче право для всіх громадян, яким виповнилось 20 років. Послом (депутатом) міг бути обраний кожен з 28-річного віку. Однопалатний Сойм мав складатися з 226 послів: 160 українців (70,8% загального числа), 33 поляків (14,6%), 27 євреїв (11,9%) і 6 німців (2,7%) – відповідно до національного складу населення Галичини. Для кожної національної меншини були намічені окремі вибори й округи (15 українських, 5 польських, 5 єврейських, 1 німецький). Події українсько-польської війни 1918-1919 не дозволили провести вибори.
Довідник з історії України. — С. 930; Лозинський М. Галичина в роках 1918 – 1920.— С. 89-91.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7