Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 вересня 1916 (п’ятниця)

Загальна Українська Рада видала відозву „До всіх культурних народів світа”, у якій зазначили, що „бажанєм і домаганєм Українців є таке уладнанє відносин в східній і середній Європі, яке давало-б українському народові повну спромогу свобідного національно-політичного розвою, вільного від верховодства сусідніх народів. Хочемо бути самостійними господарями своєї землі; в сім’ї вольних і рівних народів сили і матеріяльні багатства свого краю для себе і для людства!”.
Свобода. – 1916. – № 40, 30 вересня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7