Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 листопада 1919 (четвер)

Кам’янець–Подільський. Засідання Ради міністрів УНР за участю С.Петлюри і генерала М.Юнакова, де обговорювалися перспективи подальших дій. Вирішено 16 листопада урядовим структурам виїхати з Кам’янця, залишивши у ньому частину урядовців на чолі з міністром віросповідань І.Огієнком. Штаб головного отамана послав польському командуванню телеграму, у якій пропонував зайняти район Кам’янці за умови залишення у ньому української цивільної влади, збереження прав українського населення і цілості державного майна УНР.
Мазепа І. Україна в огні й бурі революції . — С. 310–311.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7