Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 листопада 1919 (п’ятниця)

Львів. Нарада за участю членів Директорії УНР Ф.Швеця та А.Макаренка, міністрів А.Лівицького, М.Ковалевського та В.Старосольського. Було обговорено хід переговорів, що їх вела делегація УНР на чолі з А.Лівицьким з урядом Польської держави. Визнано, що хоч умови, які висуває Польща, тяжкі для Української держави (кордон між Польщею та УНР по рр. Збручу і Стирі; галичанам надається право обговорити з поляками внутрішній устрій Галичини), державні інтереси вимагають якнайшвидшого укладення українсько-польського мирного договору.
ЦДАВО України. Ф.1429. — Оп. 5. — Спр. 2 — Арк.10.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1919: Довід. вид. . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 236 с. - ISBN 966-02-3607-7