Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 січня 1922 (середа)

Харків. РНК УСРР прийняла рішення про те, що хатнє начинення і меблі, що були реквізовані, могли повертатися колишнім власникам. Це стосувалося меблів, що колись належали приватним особам, але тепер перебували у користування приватних осіб, які наймали помешкання. Такі меблі поверталися їх власникам після закінчення строку оренди. Не підлягали поверненню меблі і начинення, що були конфісковані за особливими рішеннями для передання у власність держави. Суперечливі справи щодо встановлення права власності на меблі мали розв’язуватись у судах.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 4 січня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7