Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

13 січня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про посівну кампанію. Було ухвалено: а). Призначити комісію в складі т.т. Х. Раковського, Д. Мануїльського, І. Іванова для розслідування причин слабкої підготовки до посівної кампанії; б). Зважаючи на катастрофічне становище з насіннєвим матеріалом в УСРР, визнати необхідним розпочати повсюдну заготівлю та вивезення насіння для голодуючих губерній України, розбронювавши для цієї мети навіть ті губернії, що були заброньованими для РСФРР, тимчасово послабивши підвіз хліба до РСФРР, але не переглядаючи планове завдання щодо вивозу хліба до Російської федерації; в). Ставити доповіді про хід насіннєвої кампанії на кожному засіданні політбюро.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 5-в.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7