Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 січня 1922 (понеділок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про збір золота та срібла з церков на користь голодуючим. На підтвердження постанови політбюро від 21 січня пропонувалося не перешкоджати селянам збирати золото та срібло з церков задля задоволення місцевих насіннєвих та продовольчих потреб. Уповноваженому Наркомфіном РСФРР при РНК УСРР, НКВД та Уповноваженому Наркомзовнішторгу РСФРР при РНК УСРР доручалося розробити та надати на місця відповідні інструкції. Губкомам КП(б)У ставилося за обов’язок надати директиву щодо широкого оповіщання в пресі про випадки збору селянами золота та срібла з церков, що мали місце в Мелітопольському повіті.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 17.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7