Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

27 січня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову по доповіді Наркомпроду УСРР, в якій визнано неможливість погашення державою продовольчої заборгованості. Заборгованість фонду голодуючих анулювалася. Питання про необхідність вилучення окремих категорій споживачів доручалося з’ясувати спеціально створеній комісії в складі Д. Мануїльського, М. Владимирова, Ф. Угарова, Туманова і Брона. Висновки комісії для з’ясування питання в радянському порядку мали бути переданими до Української ради народного господарства. Рекомендувалося прийняти для України розмір пайка, встановлений в РСФРР - 70 фунтів хліба щомісячно для робітників і 50 фунтів – для радянських службовців. Зважаючи на виключно тяжке становище республіки, пропонувалося просити президію ВУЦВК пояснити, що переведення президій комнезамів на державне постачання стосувалося тільки голодуючих губерній.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 21.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7