Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

18–26 (5–13) лютого 1915 (четвер, п’ятниця)

Економічні страйки з вимогою підняти заробітню платню 1763 робітників джутопрядильно-ткацької фабрики м. Харкова та 1 тис. робітників канатної фабрики слободи Григор’ївки Харківського повіту Харківської губернії. В другому випадку завершився компромісом: адміністрація погодилася збільшити платню поденним робітникам і зменшити штрафи, проте троє керівників страйку були заарештовані поліцією.
Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900–1917): Справочник. – К., 1987. – С. 327.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7