Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 лютого 1915 (середа)

Відень. Президент міністрів Австро-Угорщини граф Штірк прийняв депутацію українського греко-католицького духовенства у складі єпископа-вікарія о. Філяса, крилошанина о. Войнаровського (Львівська архідієцезія), о. Хотинецького (Перемиська) та о. Щепковича (Станіславівська), яка представила йому меморіал з виказом потреб та жалоб щодо дій православної церкви в окупованій російською армією Галичині.
Діло. – 1915. – 27 березня. – Ч. 12. – С. 7.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1911 - 1916: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2007. - 147 с. - ISBN 966-02-3607-7