Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 лютого 1922 (п’ятниця)

Варшава. Повноважний представник УСРР у Польщі О. Шумський передав польському міністру закордонний справ ноту РНК УСРР з питання про табори інтернованих українських петлюрівських вояків у Польщі – Каліше, Стрілково та Щипіорно з вимогою дотримання п. 5 Ризького мирного договору про ліквідацію цих таборів і передання справи інтернованих українських вояків на розгляд мішаної українсько-польської репатріаційної комісії у Варшаві. У ноті повідомлялося про факти військової організації і підготовки інтернованих для інтервенції вояків до інтервенції в УСРР. Одночасно польському міністру закордонних справ було вручено меморандум уряду УСРР про незаконність діяльності в таборах інтернованих на території Польщі військових організацій і закладів УНР, що також суперечило п. 5 Ризького мирного договору.
Коммунист, Харьков, 1922, 26 февраля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7