Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 лютого 1922 (четвер)

Херсонський повіт Миколаївської губернії. Зареєстровано випадки смертей від голоду безробітних і службовців. За останній тиждень померло від голоду 30 безробітних чинбарів. За січень від дистрофії вмерло 50 безробітних транспортників, 10 металістів, 30 комунальних працівників. Щоденно вмирало не менше 3 безробітних транспортників. Така ж ситуація й у інших спілках. Зростало безробіття.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 15 лютого.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7