Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

6 березня 1922 (понеділок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про агітацію та пропаганду в портових містах. Визнавалася неприпустимою підпільна агітація та пропаганда серед команд іноземних комерційних суден, що прибували в українські порти, зважаючи на можливість виникнення на цьому ґрунті міжнародних ускладнень. У зв’язку з цим місцевим владам рекомендувалося створювати товариську атмосферу навколо суднових команд, влаштовуючи для них урочисті зустрічі та запрошуючи їх членів на урочисті засідання місцевих радянських та професійних організацій. План відповідних заходів доручалося накреслити Агітпропу ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 45.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7