Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

11 березня 1922 (субота)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про взаємини між РСФРР і УСРР. Зазначалося, що ЦК КП(б)У залишалося на позиції тез Всеросійської конференції РПК(б) (грудень1919 р.) по національному питанню, але одночасно вважало вчасною необхідність конкретизації взаємин РСФРР і УСРР в сенсі визначення та уточнення прав і обов’язків УСРР. Для остаточної розробки порядку взаємин РСФРР та УСРР пропонувалося скласти спеціальну комісію з членів ЦК РКП(б) і КП(б)У, а Рейхелю особисто доручалося зібрати матеріали, що стосувалися взаємин органів РСФРР і УСРР в площині практичної роботі.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 49.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7