Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

12 квітня 1922 (середа)

Харків. ВУЦВК оголосив про амністію на додаток до постанови ВУЦВК від 30 листопада 1921 р. Даровано повну особисту амністію всім особам українського походження за кордоном, які брали участь у військових організаціях П. Скоропадського, С. Петлюри, А. І. Денікіна, П. М. Врангеля та інших противників радянської влади. Надана їм можливість найскорішого повернення в Україну на загальних засадах із військовополоненими, які поверталися на батьківщину. В той же час оголошено поза законом закоренілих ворогів радянської влади П. Скоропадського, С. Петлюру, А. І. Денікіна, П.М. Врангеля, Ю. Тютюника, Н. Махна, О. П. Кутепова, Б. В. Савінкова. Колишнім генералам і командуючим арміями, що воювали проти радянської влади, як і членам урядів, що існували до встановлення радянської влади, та членам центральних комітетів антирадянських партій і організацій дозволено за індивідуальним клопотанням в’їзд на територію УСРР, але за умовою виявлення ними щирого каяття.
ЗУ України, 1922, № 18, Ст. 287.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7