Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 квітня 1922 (субота)

Харків. Губвиконком встановив театральний податок для приватних театрів у розмірі 30 % з доходу, для цирку – 25, для драмтеатрів – 10, опери, оперетки і комедії – 5, „Червоного факелу” – 5, кіно – 20 відсотків. Зовсім звільнено від податку Робітничий будинок, Будинок залізничників, Мусурі (вистави української трупи) і Малий драматичний театр (за умовою постанови українських вистав). Ніякими іншими податками, крім 10 податку на користь голодуючих, театри не повинні були обкладатися.
Коммунист, Харьков, 1922, 15 апреля.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7