Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 квітня 1922 (вівторок)

Харків. РНК УСРР прийняла постанову “Про обіг золота, срібла, платини, коштовного каміння й закордонної валюти”. Для громадян скасовано обов’язок здавати державі золото, срібло, платину й метали платинової групи у виробах, грудках і монетах, а також коштовні каміння та чужоземну валюту, що малася в їхній власності. Громадянам дозволено вільне розпорядження металами у виробах і грудках, а також коштовними каміннями. Одночасно встановлено монополію Держплану на закупівлю і продаж золотих, срібних, платинових грошей та чужоземної валюти. Благородні метали і чужоземна валюта, придбані Держпланом, мали передаватися до особливого валютного фонду Держбанку, що не зараховувався до загальнодержавного золотого фонду. Вивіз громадянами благородних металів за кордон без дозволу уповноваженого Наркомфіну дозволявся в обсязі до 50 крб. золотом (по курсу Держбанку) на кожну особу.
ЗУ України, 1922, № 20 , Ст.314.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7