Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 квітня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У заслухало повідомлення М. Фрунзе про те, що ЦК РКП(б) визнано неправильним заснування партійного представництва ЦК КП(б)У при ЦК РКП(б). Вирішено повідомити ЦК РКП(б), що „призначення Ф. Кона представником ЦК КП(б)У розумілося тільки в тому сенсі, що на Кона, як на члена ЦК, близько знайомого з потребами української організації та українського становища, покладався обов’язок особисто підтримувати клопотання ЦК КП(б)У перед ЦК РКП(б).
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 29, арк. 77 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7