Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

28 квітня 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про податкову фінансову політику. Визнаючи фінансово-податкову кампанію ударною, вирішено зміцнити органи Наркомпроду партійними працівниками. Для успішного проведення податкової кампанії також запропоновано залишати на місцях від 15 до 25 % загальної суми податку, зібраного в межах губернії, на що запросити отримати санкцію ЦК РКП(б). Ухвалено покласти відповідальність за її проведення в центрі на голову РНК УСРР, а на місцях - на голів губвиконкомів. Питання про звільнення від податку голодуючих місцевостей вирішувати в радянському порядку.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 29, арк. 76.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7