Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Травень 1922

З голодуючих до врожайних місцевостей УСРР прибув 651 утікач, у тому числі: 369 із Запорізької губернії, 185 – з Донецької, 25 – з Катеринославської, 11 – з Одеської, 10 – з Кременчуцької, 4 – з Полтавської, 28 – з Миколаївської. Їх розміщено: 190 – у Чернігівській, 16 – у Волинській, 26 – у Харківській, 19 – у Полтавській губернії.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 15 червня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7