Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

кінець червня 1922

Донецька губернія. Почастішали страйки робітників на підприємствах вугільної і металургійної промисловості, особливо в Центральному, Юзівському, Алмазно-Мар’ївському, Шахтинськму і Гришинскому районах. Тривалість страйків, звичайно, не перевищувала 1-2 днів, але страйкувало по декілька тисяч робітників (Макіївський комбінат, Алчевський завод „Динамо” та ін.). Майже повсюдно єдиною вимогою робітників була ліквідація заборгованості заробітної плати.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1088, арк. 57.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7