Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

4 липня 1922 (вівторок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання про фонди спеціального цільового призначення й постановлено зобов’язати Південбюро ВЦРПС суворо контролювати, щоб фонди, які мали спеціальне цільове призначення по соціальному страхуванню, не витрачалися б на інші цілі. Зобов’язання пильнувати за цим також покладалося на секретаріат ЦК КП(б)У й особисто І. Корнєєва. Осіб, винних у порушенні декрету про цільове призначення фондів по соціальному страхуванню, пропонувалося засуджувати.
ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 30, арк. 2.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7