Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 липня 1922 (субота)

Харків. Головпрофос затвердив порядок присудження вченої кваліфікації. Встановлено єдину вчену кваліфікацію – звання доктора наук. Реєстр наук, по яких дозволялося отримати вчену кваліфікацію, визначав Наркомос УСРР. Для одержання вченої кваліфікації по обраному фаху кандидат мав надати до спеціально створеної комісії біографію та принаймні хоча б один науковий дослід із висновком вченої ради відповідної установи, а після цього захистити надану працю на публічному засіданні комісії. Одержана вчена кваліфікація реєструвалася в Головному науковому комітеті через науково-дослідні кафедри та наукові установи.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922, 8 липня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7