Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17-21 липня 1922 (понеділок – п’ятниця)

Харків. Відбулася Всеукраїнська конференція з питань підготовки працівників освіти. Прибуло 96 делегатів. Серед них за партійною приналежністю – 17 комуністів, інші безпартійні; за національним складом – 41 українець, 35 росіян, 5 євреїв, 5 представників інших національностей. Порядок денний: про розвиток освіти в РСФРР; про педагогічну освіту в Україні; про підготовку працівників навчальних закладів соціального виховання; про підготовку працівників закладів професійної освіти; про підготовку політосвітніх працівників; про підготовку учителів-дефектологів; проблеми викладання марксизму в педагогічних навчальних закладах; про художню педагогічну освіту; доповіді з місць; організаційні питання; фінансові питання.
Путь просвещения, Харьков, 1922, № 4, С. С. 320-325.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7