Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

31 серпня 1922 (четвер)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову „Про концесії”. Пропонувалося звернути увагу ЦК РКП(б) на дію концесійного комітету РСФРР, що упереджено ставився до українських концесій, доручивши Х. Раковському скласти відповідного листа, в якому б також вимагати надання права українським господарським органам самостійно здавати земельні концесії. Секретаріату ЦК КП(б)У ставилося за обов’язок підшукати кандидатуру голови концесійного комітету України, а особисто Дуднику – розробити засади здачі сільськогосподарських концесій для їх затвердження на політбюро.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 60 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7