Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

30 березня 1977 (середа)

Після тривалої хвороби помер видатний український композитор, Герой Соціалістичної Праці, народний артист СРСР, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР і Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка, доктор мистецтвознавства, професор Л.Ревуцький. Народився 20 лютого 1889 р. в с.Іржавець Полтавської губернії (нині Чернігівська область). В 1916 р. закінчив Київську консерваторію, учень М.Лисенка, Р.Глієра. В своїх творах продовжував кращі традиції української музики. Серед них: Друга симфонія, концерт для фортепіано з оркестром, вокально-симфонічна поема “Хустина” на слова Т.Шевченка, “Ода пісні” та ін. Похований на Байковому кладовищі.
Радянська Україна. – 1977.– 1 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Роки 1976-1985: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2006. - 459 с. - ISBN 966-02-3607-7