Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 вересня 1922 (вівторок)

Слов’янська волость Павлоградського повіту Катеринославської губернії. Виїзна сесія революційного трибуналу засудила відповідальних працівників волості за зловживання владою – знущання над селянами під гаслом боротьби з контрреволюцією. Голову волосного виконкому, начальника міліції, голову комнезаму й деяких інших відповідальних працівників засуджено до вищої міри покарання з заміною вироку п’ятьма роками ув’язнення із примусовими роботами та суворою ізоляцією.
Вісті ВУЦВК, Харків, 1922,1 2 вересня.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7