Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 жовтня 1922 (середа)

Харків. Президія ВУЦВК затвердила постанову третьої сесії ВУЦВК VІ скликання „По доповіді Цекадопголу про форми допомоги губерніям, що постраждали від голоду”. Визнано такими, що знаходилися під загрозою голоду, Миколаївський, Дніпровський і Херсонський повіти Миколаївської губернії; Бердянський, Генічеський, Мелітопольський і Більше-Токмацький повіті Запорізької губернії; Миколаївський, Криворізький і Катеринославський – Катеринославської губернії; Дебальцевський, Маріупольський і Юзівський повіти та Центральний гірничий район Донецької губернії; Одеський і Тираспольський повіти Одеської губернії. Вирішено надати допомогу таким категоріям населення цих губерній – поворотникам, безгосподарникам, малоземельним господарствам (до половини десятини), інвалідам війни, праці, безробітним і безпритульникам. Ухвалено звернути увагу на відбудову господарства в інших повітах п’яти вказаних губерній. Основними видами допомоги визнано пряму – громадське харчування та продовольче постачання й непряму – відбудову сільського господарства. Визначено форми надання цієї допомоги і накреслено заходи, що мали забезпечити надходження коштів на боротьбу з наслідками голоду.
ЗУ України, 1922, № 45, Ст. 662.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7