Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

7 листопада 1922 (вівторок)

Харків, Петінський район. Незважаючи на заклики меншовиків і есерів бойкотувати святкування річниці Жовтневої революцій, робітники і службовці зібралися на урочисті зібрання на підприємствах. Зокрема, на заводі ВЕК у святкуванні брало участь 95 % найманих працівників, на ХПЗ – 90 %, на заводі “Сільмаш” – 50 %. Робітники виявили симпатії до радянської влади, як під час урочистостей, так і при проведенні виборів до рад. Агітація за бойкот виборів, що мала місце на заводі “Сільмаш” і 1-й суконній фабриці, не мали успіху.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 20, спр. 1068, арк. 287.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7