Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

15 листопада 1922 (середа)

Харків. ВУЦВК затвердив положення «Про податок з прилюдних видовищ та розваг”. До категорії видовищ, що не підлягали оподаткуванню, включені такі, що влаштовувалися у школах, казармах, лікарнях, притулках та в’язницях; звітні та експериментально-показові вистави художньо-освітніх організацій; корпоративні вечірки фабзавкомів і профспілок; вистави агітаційно-пропагандистського і політично-освітнього значення; такі, що організовувались у закладах, субсидованих Наркомосом (театрах Масодрам в Одесі, ім. Г. Михайличенка та ім. Т. Шевченка в Києві, Дитячому ім. Наркомосу та ім. 1-го травня, а також у Робітничому будинку в Одесі).
ЗУ України, 1922, № 47, Ст. 711.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7