Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

20 листопада 1922 (понеділок)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про ліквідацію петлюрівської організації на Волині. Зважаючи на успіх проведеної операції по ліквідації петлюрівського підпілля, було ухвалено пропозицію губернської Волинської ради та губвиконкому про нагородження її найбільш активних учасників. Проведення відповідної постанови по радянській лінії доручалося В. Манцеву. В той же час було прийнято до уваги заяву Манцева про те, що стосовно винних у втечі ватажка Петрика, вжито адміністративних заходів покарання. Зважаючи на цей інцидент пропонувалося створити комісію з представників Наркомосу, Наркомвнусправ та Наркомзему УСРР під головуванням В. Затонського для розробки заходів перегляду складу працівників прикордонної смуги щодо їх політичної благонадійності. Проект відповідних заходів доручалося провести через оргбюро ЦК КП(б)У.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 94 в – 94гб.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7