Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

24 листопада 1922 (п’ятниця)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про план роботи Уповнаркомфіну РСФРР при РНК УСРР. Зауважуючи на доцільність дотримання єдиної економічної політики для всіх радянських республік, вказувалося на неприпустимість відступів від загально-федеративних декретів щодо податкового обкладання. З огляду на необхідність термінової зміни податкових ставок, доручалося встановити такий порядок, згідно з яким всі податкові декрети РНК УСРР набували б чинності до їх реєстрації РНК УРСР, а всі зміни в оподаткуванні, ініційовані українським органами, допускалися б лише за згодою Накромфіну РСФРР. Зважаючи на становище фінансових справ в Україні (заниження ставок оподаткування, натуральне обкладання, відмову від радянських законів та самочинне введення місцевих податків), було визнано обґрунтованим податковий тиск з боку Уповноваженого Наркомфіну РСФРР при РНК УСРР. При цьому вказувалося, що оподаткування великої та особливо середньої та дрібної промисловості слід проводити не на шкоду оздоровленню фінансової системи, зокрема, оподаткування прибутків підприємств державної промисловості здійснювати одноразово. Конфлікти, що виникали на цьому ґрунті, належало розв’язувати шляхом погодження між трестами та уповноваженим Наркомфіном. Питання здійснення контролю за роботою податкових комісій РНК пропонувалося погодити з губкомами КП(б)У, а президії ВУЦВК – переглянути свої постанови про зміну декретів ВЦВК про трудовий гужовий податок та декрет про припинення стягань на користь голодуючих. Крім того, губкомам КП(б)У ставилося за обов’язок всіляко сприяти органам Наркомфіну в стяганні податків та без дозволу ЦК не переводити фінансових працівників на іншу роботу, а ЦК КП(б) – дати по партійній лінії директиву про те, щоб обговорення в партійних та профспілкових організаціях питання про раціоналізацію податкової справи не відволікало податкових працівників від збору податків. Радянським органам рекомендувалося заборонити стягання додаткових податків поза відому центру. Особисто
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 97 - 97 зв.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7