Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

25 листопада 1922 (субота)

Харків. Оргбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про роботу серед червоноармійців-українців. Було ухвалено звернутися до ЦК РКП(б) з клопотанням про асигнування необхідних коштів для організації військових та військово-політичних курсів по підготовці політруків з українською мовою, а також про видання відповідної військової літератури на українській мові. Укрпуру разом з Агітпропом ставилося за обов’язок розпочати підготовку до створення політкурсів, а Головидаву – до видання літератури. Учрозподілу доручалося ознайомитися зі списками комуністів українців, які демобілізовувалися для навчання на цих курсах.
ЦДАГО України, ф. 1. оп. 7, спр. 17, арк. 146.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7