Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26 листопада 1922 (неділя)

Харків. ВУЦВК прийняв постанову “Про музейні цінності”. Наркомосу УСРР надавалися права: по-перше, оголошувати обов’язкову реєстрацію всіх зібраних пам’яток мистецтва і старовини, а також предметів, що мали цінність для музеїв УСРР; а, по-друге, продажу з музеїв та інших сховищ предметів, що не мали музейного значення. Їх продаж мав здійснюватися за постановою особливої комісії у складі представників наркоматів освіти, РСІ УСРР і уповноваженого Наркомфіну РСФРР.
ЗУ України, Харків, 1922, № 56, Ст. 795.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7