Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

8 грудня 1922 (четвер)

Харків. Політбюро ЦК КП(б)У обговорило ноту турецької місії щодо посилки загону Українського Червоного Хреста до Туреччини. Зважаючи на повідомлення турецької сторони про те, що внаслідок незначної кількості поранених у турецькій армії, відрядження загону Червоного Хреста до Туреччини не потрібне, вирішено загін не відправляти, а запропонувати Наркомзаксправ організувати збір пожертв на користь турецьких робітників і селян, що постраждали від військових дій.
ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 30, арк. 103 г.

Опубліковано у виданні: Україна: Хроніка ХХ століття. Рік 1922: Довід. вид . - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 335 с. ISBN 966-02-3607-7