Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

21 січня 1924 (понеділок)

Харків. VІІІ Всеукраїнський з’їзд рад ухвалив резолюцію “Щодо доповіді уряду”. Накреслено заходи господарського, соціального і культурного будівництва. Заплановано спрощення радянського апарату. Підтверджено класовий характер аграрної політики, спрямованої на підтримку незаможного селянства й, насамперед, колективів незаможників. Ухвалено спрощення системи сільськогосподарського кредиту через кооперативні організації. Запропоновано посилити державне регулювання торгівлі через кооперацію. Поставлено за обов’язок здійснення заходів соціальної політики: прискорення розробки житлового кодексу та продовження житлового будівництва для трудящих; збільшення зарплати на основі зростання продуктивності праці; активізації допомоги безробітним і безпритульним дітям; призупинення скорочення мережі закладів охорони здоров’я на селі. Щодо здійснення завдань культурного будівництва, зосереджено увагу га розвиткові культури національних меншин.
ЗУ України, 1924, Від. І, № 4-5, Ст. 32.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6