Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

23 січня 1924 (середа)

Відень. З ініціативи Ліквідаційного відділу та урядових установ ЗУНР організовано комітет західноукраїнської еміграції. Мета його діяльності – захист прав та надання матеріальної допомоги українській еміграції в Австрії. До комітету були обрані К. Левицький, Р. Перфецький, Г. Мекетей, І. Коссак, А. Крушельницький, А. Жук і Г. Куріца.
Діло, Львів, 1924, 10 лютого.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6