Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

Березень-квітень 1924

Київ. Київський губернський суд розглянув справу так званого “Київського обласного центру дій”, члени якого звинувачувались у контрреволюційній діяльності під керівництвом російської паризької емігрантської організації “Центр дій”. За вироком суду з 18 звинувачених 17 було засуджено, з них до вищої міри покарання – С. Єдиневського, С. Чебакова, В. Виноградова та О. Яковлєва; М. і К. Василенків, Б. Толпигу, Л. Чолгановського, П. Смирнова та М. Онищенка-Павлюка – до 10 років ув’язнення. Іншім підсудним були встановлені менші строки ув’язнення.
Дело Киевского областного центра действий. – Х., 1927.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6