Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

17 квітня 1924 (четвер)

Харків. Друга сесія ВУЦВК VІІІ скликання прийняла постанову “Про сільське господарство”. Констатовано початок відбудови сільського господарства у 1922-1923 рр. Висунуто завдання подальшого залучення сільського господарства до ринкового обігу. Для Степу перспективними напрямками розвитку визнано відбудову свинарства і тонкорунного вівчарства, освоєння цілинної землі, розширення засівів експортних сортів пшениці і кукурудзи. Для Лісостепу й Полісся – відбудову тваринництва і культивування технічних культур. Накреслено заходи розвитку насінництва. Запропоновано збільшення виробництва мінеральних добрив, раціоналізацію землеустрою на селі. Визнано за потрібне надання державної економічної допомоги трудящому селянству шляхом кредитування, кооперування, землеустрою, податкових і орендних пільг. Визначено роль радгоспів як показових агрокультурних центрів для селян.
ЗУ України, 1924, Від. 1, № 21-22, Ст. 185.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6