Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

3 липня 1924 (четвер)

Москва. РНК СРСР затвердила угоду про вирішення прикордонних конфліктів між Польщею та СРСР. Усі дрібні прикордонні, а також господарські конфлікти мали вирішуватися на місцях – з радянської сторони – начальниками прикордонних відділень і державного політичного управління, а з польської – повітовими старостами. У випадках недосягнення між ними угоди розгляд конфлікту переносився до центральних органів.
Коммунист, Харьков, 4 июля 1924, пятница.

Опубліковано у виданні: УКРАЇНА: ХРОНІКА ХХ СТОЛІТТЯ. Роки 1923–1924. Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, Київ – 2009. – 255 с. ISBN 978-966-02-5123-6